06.07.2022

Черкаси +23°C

USD 10.63

EUR 30.11

Live!КультураНовини LIVEПолітикаЧеркащина
"Я стану для драмтеатру "Мерседесом": інтерв'ю з претендентом на посаду директора театру Олександром Давиденком

“Я стану для драмтеатру “Мерседесом”: інтерв’ю з претендентом на посаду директора театру Олександром Давиденком

Нині в обласному центрі триває конкурс на заміщення вакантної посади директора-художнього керівника КЗ «Черкаський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка Черкаської обласної ради».
Ми зустрілися з одним із головних претендентів на цю посаду, відомим в Черкасах громадським та політичним діячем Олександром Давиденком, який розповів, що планує змінювати у драматичному театрі і які театральні проблеми помітив на сьогодні.

– Олександре Григоровичу, поясніть читачам, чому ви вирішили балотуватися на цю посаду? Що вас спонукало?

– Можна наступні 5 років їздити на 70-річному «запорожці», «москвичі» чи «жигулях». А можна пересісти на сучасний «мерседес». Я переконаний, що для Черкаського театру я стану якраз тим «мерседесом». Я маю для цього гарний фундамент: якісну освіту у чотирьох напрямках, в тому числі й диплом європейського «вузу», досвід керівництва великими колективами, досвід роботи у місцевому самоврядуванні на керівних посадах, досвід роботи у державному управлінні… Я маю креативний підхід до ситуації, маю сучасне менеджерське бачення процесу, маю бажання працювати. Я розумію, що потрібно робити. Знаю, як.

– Все це прослідковується у вашій біографії, життєвій позиції та трудовій діяльності. Ми мали на увазі саме мотивацію, ваше внутрішнє прагнення.

– Мотивація проста й очевидна. Я прагну зробити Черкаський театр сучасним, актуальним, модним, самодостатнім… А професію театралів – престижною.

– А нині він не такий? Чого не вистачає драмтеатру?

– Я не кажу, що театр якийсь не такий. Я впевнений, що він може бути іншим, кращим.

– З чого почнете?

– Моя принципова позиція і я про неї неодноразово говорив: кожен має займатися своєю справою. Для прикладу, в лікарні має бути директор лікарні й головний лікар. В архітектурі має бути головний архітектор, скажімо головний архітектор міста. І має бути начальник управління архітектури. Один має творити і створювати архітектурний образ міста, а інший має реалізовувати проекти в життя. Це неможливо поєднати. Не може архітектор творити, а водночас висиджувати на нарадах і перекладати папери в управлінні. Творчій людині зазвичай складно бути чиновником. Виникає внутрішній конфлікт.
Те саме є і в театрі. Директор-художній керівник? Ви серйозно? Це непоєднувані речі. Хтось має творити, а хтось створювати сприятливі умови для творчості. Не повинен режисер займатися ремонтами, туалетним папером, стрижкою газонів та чищенням льоду на східцях. Не може, бо втратить творчу музу. Так само директор театру чи директор лікарні не повинен втручатися у творчий чи лікувальний процес.

– Що ви маєте на увазі?

– Вважаю, що має бути директор і окремо художній керівник. Ці функції неможливо поєднувати й потрібно їх розділяти. У багатьох театрах якраз так і є. Законодавство теж чітко такого поділу не забороняє.

– То ви налаштовані усі свої менеджерські здібності прямувати на розвиток театру саме в якості директора?

– Однозначно. Я працюю в театрі з 2017 року. Був певною мірою долучений до процесу відбудови театру. Зсередини бачу і знаю проблематику. Я спілкуюся з працівниками театру, з творчим складом, акторами, музикантами. Плюс в тому, що я бачу проблеми та знаю шляхи їх вирішення якраз як ризик-менеджер, а не як режисер. Можна бути хорошим режисером, можна навіть бути найкращим режисером в Україні, але одночасно бути посереднім директором і не розуміти елементарних речей управління. Театр нині гостро потребує якісного управління, якісного сучасного менеджменту. Такого собі бачення ситуації збоку. Бачення не зі сцени, як зараз, а з глядацької зали, навіть більше… бачення з вулиці.

Перефразуйте більш доступною мовою. Що ви маєте на увазі? Ви зараз говорите про творчу складову?

– Так. Театр гостро потребує швидких змін і швидкого пристосування до нових умов. Нині ремонтні роботи підходять до свого логічного завершення і театр має ожити й показати себе з усіх сторін якомога краще.
Потрібно посилити колектив молодими акторами й акторками. Сучасним складом ми не маємо можливості зіграти багато сучасних постановок.
По-друге, потрібно оновити та доповнити репертуар. Сьогодні він перенасичений класикою… «Наталка Полтавка», «Сватання на Гончарівці», «Мартин Боруля», «Кайдашева сім’я» – це чудові твори у неймовірному виконанні. Але окрім класики глядач хоче дивитися й інші вистави. Іноді хочеться розслабитися після напруженого робочого дня чи тижня, подивитися щось спокійне, трішки з гумором, посміхнутися чи навіть посміятися з комедії. В репертуарі театру нині подібних речей малувато.

– Ви маєте на увазі сучасні постановки?

– Так, якраз про це я почав розмову. Глядач потребує сучасного театру, сучасної постановки. Подивіться, маємо переповнені зали, коли приїздить якийсь «Чорний квадрат» чи ще хтось. І ціна квитка майже втричі більша, ніж у нас на «Шельменко денщик». Люди готові платити. Люди хочуть таке дивитися. В чому проблема дати глядачеві те, чого він хоче? Наблизитися до глядача.

По-третє, маємо в Україні дуже багато молодих і талановитих режисерів, які готові давати якісний і сучасний продукт. Можна це називати «творчою майстернею» чи «театральною лабораторією» – сенс не змінюється. Потрібно дати можливість режисерам творити, а глядачам насолоджуватися. Матимемо аншлаги в залі й наповнення каси театру (сміється). Це я вже говорю як менеджер. Простий приклад: нещодавно в театрі почав працювати молодий і дуже талановитий режисер Станіслав Садаклієв. Його постановки – ковток свіжого повітря для театру й глядачів. Актори у захваті від ролей і свіжого бачення, а черкащани аншлагами відповідають взаємністю. Ось цього не вистачає, нового і сучасного.

– Задача директора – наповнювати бюджет? Так по-вашому виглядає сучасний менеджмент?

– У директора театру є дві рівнозначні задачі. Наповнити глядацьку залу глядачами й наповнити касу театру грошима. Це фактично одна задача, яка поділена на дві частини. Кожен придбаний квиток, кожна гривня в касі – це розвиток театру. Це нові постановки, нові декорації, костюми, музичні інструменти, обладнання для цехів. Нові вистави приведуть нового глядача. Але варто дивитися глибше і ширше на цю ситуацію.
Я пригадую, як 2017 року ми привезли театр у Кам’янку. Тричі ми збирали аншлаги як на дитячі казочки, так і на дорослі вистави. А все чому? Виявляється, Черкаський театр, наголошую, єдиний в області театр, не був у Кам’янці 30 років. Потім те саме було в Золотоноші, Лисянці, Шполі, Умані… У людей є певний голод на якісний театральний культурний продукт. Ми просто зобов’язані цей «голод» наситити. Гастролі – це чудова можливість для творчості, популяризації театру в регіонах України та за її межами. І цей важіль обов’язково будемо використовувати.

– Які ще «козирі» маєте в рукаві? Чим здивуєте на посаді директора?

– Для мене дуже важливою, навіть першочерговою задачею є популяризація театру. Це найважливіше. Це як двигун, який дасть поштовх і рух усіх інших проектів.
Треба зробити Черкаський театр серцем культури міста й області. Це має бути великий відкритий освітньо-культурний центр.
Грати вистави 2-3 рази на тиждень – це чудово. Але ж оті тисячі квадратних метрів не повинні пустувати. В театрі зранку і до вечора повинно кипіти життя. Театр має бути наповнений людьми.
Хтось може вчити іноземні мови, хтось займатися вокалом, в іншому залі можуть займатися хореографією, музикою, йогою, опановувати театральне мистецтво…
Останні пів року я вже втілюю цей проект у життя. І досить успішно. Багато людей, які вивчають, скажімо, німецьку чи польську мови, потім купують квитки і йдуть у театр. Дітки у неділю після англійської ідуть з батьками на казочку. І це чудовий результат уже сьогодні.

– Ваші плани здаються продуманими й цілком реалістичними для впровадження. Ви говорите впевнено, слова всиляють надію. Готові її виправдати?

– Справді, я маю чіткий план першочергових дій на найближчий рік. Також маю сталу стратегію розвитку театру на 5 років. Впевнений, що все вдасться. Я повен сил і енергії. Я хочу працювати. Знаю, що робити і як.

Авторка Ірина Буряк

Поділитися:

Відео