05.07.2022

Черкаси +29°C

USD 10.63

EUR 30.58

Новини LIVEЧеркащина
"Мапи розповідають історії": картограф з Черкас про експерименти та традиції у своїй професії

“Мапи розповідають історії”: картограф з Черкас про експерименти та традиції у своїй професії

Ідея перенести об’ємний світ на площину звучить зухвало, але картографи займаються цим уже багато століть. І те, що зараз видається очевидним, насправді часто є результатом тривалих пошуків. Наприклад, північ почали постійно розміщувати згори, а південь знизу тільки на рубежі XII—XIII століть. Сьогодні, коли, здається, вже майже все оцифрували, картографи продовжують працювати над мапами за новими правилами.
Викладач Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Федір Гонца вже понад десять років створює мапи. В основному він зображує територію України — від місць падінь метеоритів до маршруту подорожі художника Олександра Богомазова, — але робить і більш незвичні, як мапа всесвіту з «Гри престолів». Федір розповів “Bird in Flight“, які тренди є в картографії, хто створює круті мапи в Україні та чому краще пошукати альтернативу “Google Maps”.

— Я займаюся мапами вже більше ніж десять років, але в моєму дипломі написано «архітектор-містобудівельник». Багато чому довелося вчитися самотужки, хоча спеціальні картографічні школи у нас є — дуже потужні в Києві, Чернівцях та Одесі. Складність роботи картографа полягає у тому, що треба мати багато знань із різних сфер. Крім того, пошук інформації для однієї мапи може зайняти дві-три години, а може і декілька років.

“Не так давно картографи з навичками програмування та 3D-моделювання вважалися крутими, а зараз це вже банальщина”

На моєму робочому столі ноутбук і графічний планшет, більше нічого. Усе як у всіх — картографів, письменників, художників тощо.

Не так давно картографи з навичками програмування та 3D-моделювання вважалися крутими, а зараз це вже банальщина. Тепер вони використовують багато тривимірної графіки й анімації, великі дані. Тобто картографія виходить за межі паперу і стає інтерактивною, такою, що розповідає історії.

У картографії багато правил, але одне з найважливіших — генералізація. Це коли є підпорядкованість об’єктів: спочатку великі міста, потім районні центри, потім села, маленькі хутори. Тобто не можна одразу розмістити всі об’єкти в одному шарі. Я колись у твіттері так показав на мапі всі населені пункти України, бо люди обурювалися, що не бачать маленьких селищ. Мапа стала просто чорною.

"Мапи розповідають історії": картограф з Черкас про експерименти та традиції у своїй професії

Я був учасником челенджу “30DayMapChallenge” у твіттері три роки поспіль, його придумав географ із Гельсінкі Топі Тюканов. Суть у тому, що за день потрібно створити нову тематичну карту з нуля, а це дуже важко навіть емоційно. Першого року челендж закінчило лише тринадцять людей, потім двадцять, в останній рік — сорок. За весь час у мене вийшло 90 мап про Україну. Було важко, бо у нас дуже мало відкритих даних. Часто перед тим, як ці дані відображати, доводилося ще й створювати їх.

“Один французький картограф зробив мапу з моркви. Цим і відрізняється нова картографія від традиційної: вона експериментує”

Один французький картограф на челенджі зробив мапу з моркви — використав її як стовпчики діаграм, щоб показати якусь інформацію по Франції. Цим і відрізняється нова картографія від традиційної: вона експериментує.

Експериментувати можна з чим завгодно, наприклад візуалізувати рельєф дна водойм навіть більше, ніж землю, або змінити звичні кольори. Картографія — це завжди синтез мистецтва і технологій, хоча в останні років сто вона стала більш технічною та стриманою. Усе чисто, вивірено й відповідає нормам. Але завжди є способи зробити її цікавішою візуально. Так, можна розгорнути мапу догори дригом, як це зробив з Україною Гійом Левассер де Боплан ще у XVII столітті.

"Мапи розповідають історії": картограф з Черкас про експерименти та традиції у своїй професії
Мапа Гійома Левассера де Боплана, виконана гравером Вільгельмом Гондіусом, 1648 рік.

Зазвичай у картографів мапи замовляють для громад, а також видання, яким потрібно розповісти якусь історію. Ще технологічні компанії, видавництва або просто окремі люди на подарунок. Коштує така робота по-різному, але йтися може і про тисячі доларів. Держава ж замовляє мапи на мільйони доларів.

Я, наприклад, робив на замовлення мапи з маршрутами подорожей Лесі Українки та Олександра Богомазова. Літературна критикиня Віра Агеєва склала перелік із 20 міст, у яких побувала письменниця, а я це проілюстрував. З Богомазовим було важче: він подорожував тими місцями, де я ніколи не був, наприклад півднем Фінляндії. Мені було незрозуміло, який там рельєф та яка історія місцини. Я перебрав багато варіантів перед тим, як вдалося розповісти цю історію.

“Щоб відрізнити гарну мапу від поганої, треба просто вийти з нею на вулицю”

Фантастичні мапи, такі як зі світу «Гри престолів», не прив’язані до реальності, і завдяки цьому можна бути вільнішим у плані техніки подачі. Саме з таких експериментів з’являються ідеї для майбутніх серйозних проєктів.

"Мапи розповідають історії": картограф з Черкас про експерименти та традиції у своїй професії

Щоб відрізнити гарну мапу від поганої, треба просто вийти з нею на вулицю. Якщо мапа відповідає вашим потребам та подобається естетично, вона хороша.

Останній класний проєкт в Україні — ковідна карта РНБО, вона технічно дуже якісно зроблена. Тут вдається відображати складні дані щодо захворювання по кожній області швидко та зрозуміло. Хороші мапи роблять “Texty.org.ua”, що чи не єдині у нас, хто використовує їх у журналістиці даних на постійній основі. За кордоном багато редакцій мають свої картографічні відділення, як, наприклад, “The Washington Post” чи “The New York Times”.

Я вважаю, що “Google Maps” — класний маркетинговий інструмент, але навігаційно він неідеальний. По-перше, ви не маєте права редагувати карту, а по-друге, вона є комерційним продуктом. У інших проєктах ви можете бути автором та пропонувати внести зміни швидше, ніж це зробить компанія. Так вчиняють користувачі “OpenStreetMap” — це відкритий картографічний проєкт, якому вже 17 років. Є країни, в яких “Google Maps” майже не працюють, як Німеччина, де немає “Google Street View”. Там більше розвинений саме “OpenStreetMap”, де позначені навіть смітники й дерева на вулицях.

Крім того, з “Google Maps” часто трапляються випадки вандалізму, наслідки яких дуже довго виправляють. Як в історії зі школою імені стриптизера Рікардо Міласа — у Вітебську хтось зламав мапу та перейменував деякі географічні об’єкти на честь стримерів або персонажів аніме.

"Мапи розповідають історії": картограф з Черкас про експерименти та традиції у своїй професії
Місця падіння метеоритів на території України

 

 

Поділитися:

Відео