28.03.2024

Черкаси +13°C

USD 23.08

EUR 9.83

ВІЙНАНовини LIVEЧеркащина
"Три тижні жили з мертвою господаркою": черкащани "всиновили" двох котиків-переселенців з окупованого Маріуполя

“Три тижні жили з мертвою господаркою”: черкащани “всиновили” двох котиків-переселенців з окупованого Маріуполя

Черкащани Анжеліка Музиченко та В’ячеслав Шевчук дали притулок, а потім і дім двом  евакуйованим котам з окупованого Маріуполя. Чотирилапим довелося три тижні впроголодь жити в одній квартирі з господаркою, яка загинула, коли в будинок потрапив ворожий снаряд. Однак у Черкасах знайшлася пара, яка знову подарувала котикам-переселенцям любов та турботу.

Анжеліка – “котяча мама” цієї квартири – сама бачила жахи війни. 24 лютого, коли російські війська напали на Україну, її о п’ятій ранку розбудила сусідка зі словами “Вставай, Київ бомблять”. Потім було 7 годин їзди з Києва до Черкас, а ще пізніше – нічні кошмари, в яких дівчина бачила, як бомблять українські міста, неконтрольовані сльози та панічні атаки. Тому з перших днів вона з коханим почали допомагати військовим. І не лише грошима, а й необхідним спецодягом. Для цього В’ячеслав перепрофілював виробництво модного одягу на пошив військової амуніції.

Через кілька тижнів пара пішла у притулок – аби допомогти котикам-переселенцям з окупованого Маріуполя. Візит закінчився тим, що Анжеліка зі Славою повернулися додому з двома котами.

– Ми побачили допис Яни Тябут, що волонтери з Маріуполя привезли 14 котиків і їм потрібна допомога – потрібно взяти хоча б на перетримку когось, бо усіх тримати – нереально. І вийшло – як завжди: ми їхали за одним котиком, а повернулися з двома. Буквально день їх “перетримували”, а потім зрозуміли, що вони з нами залишаться назавжди, – пригадує Анжеліка.

"Три тижні жили з мертвою господаркою": черкащани "всиновили" двох котиків-переселенців з окупованого Маріуполя

Перед тим, як Маріка і Макса врятували волонтери, вони три тижні жили у квартирі з мертвою господаркою. Та загинула, коли в будинок потрапила авіабомба. Багато людей та тварин загинули на місці. Однак волонтерка Вікторія, яка привезла котів, вирішила врятувати усіх, кого може. І фактично збирала знесилених тварин поміж завалами. Анжеліка зізнається: вона навіть не уявляє, як тваринам вдалося вижити, що вони їли і як пережили усе, що сталося протягом трьох тижнів у Маріуполі.

– Я взагалі не уявляю, як волонтерці вдалося зібрати цих котиків, коли навколо таке відбувалося. Але коли Вікторія, волонтерка, зібрала котиків у переноски, то усіх вивезла машиною зеленим коридором із Маріуполя. Чому в Черкаси – тому що тут жила її донька. І це було хорошим рішенням, бо буквально за добу цих 14 котів черкащани розібрали, – розповідає дівчина.

До того, як у квартирі з’явилися Марік та Макс, там уже жили чотирилапі мешканці: двоє улюбленців-щурів Біляш та Сирок, які жили з Анжелікою у Києві, врятована з притулку річна кицька Ельфа та тимчасовий мешканець-щур, якого взяли на перетримку на початку війни. І якщо на щурів чотирилапі навіть не реагують, то Ельфа встигла показати, що це її територія, ще в перший день “переїзду”.

"Три тижні жили з мертвою господаркою": черкащани "всиновили" двох котиків-переселенців з окупованого Маріуполя

– Щойно ми повернулися додому з двома переносками, Ельфа нас зустріла. Ще понюхала їх з думкою, мабуть, “знову ці щось принесли”. А коли Марік і Макс вийшли, вона з ними познайомилася – навіть пошипіла. Вони не билися, але вона показала характер і відразу побігла на наше ліжко – так показала, що це її територія й нікого не пустить. Вона просто ревнує, – жартує Анжеліка. – Тим паче у квартирі з’явилися двоє дорослих котів.

І хоч спершу кицька показала новим мешканцям, що квартира – це її територія, пара впевнена: скоро Ельфа подружиться з Маріком та Максом. Тим паче тим зараз потрібна всебічна підтримка – як людська, так і котяча.

– У котів лишився посттравматичний синдром. Вони постійно трусяться, плачуть – особливо вночі, коли ми вимикаємо світло і йдемо спати. Але водночас і голосних звуків бояться – навіть музика лякає. Інколи лякаються чоловічого голосу. Тому волонтери порадили накривати Маріка й Макса ковдрою – так вони себе почувають у безпеці. І, звісно, проводити з ними час – гладити, розмовляти їх, аби коти звикали, – каже Анжеліка.

"Три тижні жили з мертвою господаркою": черкащани "всиновили" двох котиків-переселенців з окупованого Маріуполя

Дівчина зізнається: брати котів на перетримку, аби вони відчули любов і соціалізувалися – це дуже хороша ідея. Але потрібно розуміти, що це водночас і величезна відповідальність. Тому тим, хто не уявляє себе в ролі “котобатьків” або не хоче цього – тим краще утриматися.

– Взяти на перетримку котів – це не лише змінити наповнювач у лотку. Це ще й ходити придивлятися до тварин, чи в них все добре, розмовляти з ними, приділяти час адаптації тощо. Але насправді це – кайф. І, як Слава сказав: “де два коти – там і три”, – сміється Анжеліка Музиченко.

Поділитися:

Відео