У Черкаському кардіологічному центрі врятувати життя 47-річного пацієнта. Романа Воронова шпиталізували у медичний заклад із розшаровуючою аневризмою аорти, яка поширювалась на судини шиї. Надскладна операція тривала близько дев’яти годин. Нині ж, після 12 днів реабілітації, пацієнта вже виписано з кардіоцентру.
Спочатку чоловіка шпиталізували в інший медичний заклад області, де встановили хибний діагноз – інфаркт. Проте, навіть виписавшись із лікарні, кинджальний біль не минав. Зрештою після комп’ютерної томографії встановили діагноз аневризма аорти, повідомляє “18000”.
Додатково: Аневризма аорти – це розширення судини, під час якого вона набуває форми кульки. В один момент, під час підвищення тиску, судина може тріснути. А це вже – загроза для життя.
Пацієнту провели заміну частини аорти, натомість встановивши протез. Він створений із гортексу, який тривкий до тиску, а всередині – покритий желатином. Протезом замінила стару судину.
Під час проведення операції застосовували штучний кровообіг, а також гіпотермію, тобто знижували температуру тіла до 25 градусів.
“Коли ми почали займатися судинами шиї, побачили, що була тріщина на ліву сонну артерію. Було ухвалено рішення виключити штучний кровообіг. 57 хвилин пацієнт був у стані майже клінічної смерті. За цей час нам треба було дуже швидко виконати основний етап – попідшивати судини шиї. Ми використовували різні методики для відновлення кровотоку головного мозку. Зокрема, кровопостачали головний мозок через спеціальні канюлі”, – розповідає про хід операції завідувач кардіохірургічного відділення Олег Журба.
Він додає, що навіть при ідеальному підході й високій кваліфікації 40-60 % пацієнтів не виживають. Попри побоювання медиків і складнощі операції, на наступний день Роман прокинувся без жодної неврологічної симптоматики та в гарному настрої.
47-річний Роман Воронов каже, що під час хвороби відчував гострий біль у грудях, боротися з яким не допомагали знеболювальні. До цього сім років він мав проблеми з артеріальним тиском. Нині чоловік удома і будує плани на майбутнє. Протягом усього лікування його підтримувала дружина.
Дружина Романа Інна була біля чоловіка у лікарні щодня. У шлюбі вони вже 24 роки.
“Кожен день я була тут, навіть коли він був у реанімації, розуміла, що можу підтримати його. Мене не пускали, я сиділа і чекала. Я знала, що колись він вийде і скаже “Привіт”. Ми говорили весь час по телефону, підтримували одне одного”, – каже Інна.
